Самчиківський розпис або самчиківка — вид українського декоративно-ужиткового мистецтва. Переважно сюжетний, виконується великим зубчастим малюнком, схожим на гобеленовий. Саме у південно-східній Волині, на межі з Поділлям, здавна хати були розмальовані рослинними візерунками, які вважались оберегами. Малюнки на стінах були візитівкою кожної гарної господині, уважно придивлялись до них парубки, якщо в хаті підростала не засватана ще дівчина. Особливо славились своїми розписами хати в селі Самчики Старокостянтинівського району Хмельницької області, де цей розпис можна було побачити на власні очі ще у п'ятдесятих роках минулого століття. Із часом традиція розпису майже зникла. У 60-их роках XX сторіччя самчиківський розпис почав відроджуватися зусиллями українського етнографа Олександра Пажимського та його соратників. Наказом Міністерства культури України від 4 липня 2019 року №510 Самчиківський розпис включено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Чудова талановита художниця Ольга Машевська створила для нас прекрасну роботу в техніці Самчиківського розпису. Її візерунки можна розглядати годинами і подумки поринати в казки і легенди наших предків. На ній оселилися фантастичні птахи і квіти! Колись саме так наші далекі предки уявляли собі світ, в якому вони жили. Цей Візерунок багатий на елементи Трипільської та Черняхівської культур. Також, в ньому є і елементи Українського Поділля.